Склад і механізми дії регуляторів росту рослин

Регулятори росту рослин є продуктом комплексного розвитку різних наукових і технічних галузей, включаючи органічний синтез, аналіз слідів, фізіологію рослин, біохімію та сучасне сільське господарство, лісове господарство та садівництво. Протягом 1920-х і 1930-х років дослідники виявили наявність у рослинах незначних кількостей природних рослинних гормонів-таких як етилен, індол-3-оцтова кислота (IAA) і гібереліни, відзначивши їхню роль у регулюванні росту та розвитку. Дослідження синтетичних аналогів розпочалися в 1940-х роках, що призвело до послідовного розвитку та поступового впровадження таких сполук, як 2,4-D, DA-6 (свіжий ефір аміну), форхлорфенурон, нітрофенолат натрію, -нафталіноцтової кислоти (NAA) і малеїнового гідразиду, що зрештою виділило їх як окрему категорію агрохімікатів. Незважаючи на те, що кількість синтетичних регуляторів росту рослин значно зросла за останні три десятиліття, їх розвиток і масштаби застосування відстають від інсектицидів, фунгіцидів і гербіцидів через складність техніки застосування. Проте, керуючись потребами модернізації сільського господарства, регулятори росту рослин мають величезний потенціал для розвитку, тенденція до прискорення якого спостерігається з 1980-х років. Китай почав виробництво та застосування регуляторів росту рослин у 1950-х роках.

 

Для цільової рослини регулятор росту рослин є екзогенною, не{0}}поживною хімічною речовиною. Як правило, здатний переміщатися всередині рослини до місця дії, він може сприяти або пригнічувати певні фізіологічні процеси навіть у дуже низьких концентраціях, тим самим керуючи розвитком для задоволення потреб людини. Кожен тип регулятора росту рослин служить певній меті, і вимоги до застосування є суворими; специфічний вплив на цільову рослину досягається лише за певних умов застосування (включаючи фактори навколишнього середовища). Зміна концентрації часто може дати протилежні результати-наприклад, речовина може сприяти росту за низьких концентрацій і гальмувати його за високих концентрацій. Регулятори росту рослин мають широкий спектр застосування, який змінюється залежно від конкретної сполуки та цільової рослини. Приклади включають: контроль проростання та періоду спокою; сприяння вкоріненню; стимуляція подовження і поділу клітин; регулювання бічних бруньок або кущіння; управління архітектурою заводу (наприклад, сприяння звичці компактності, міцності для запобігання виляганню); регулювання цвітіння або статевого прояву та індукування плодів без кісточок; проріджування квітів і плодів або контроль опадання плодів; вплив на форму або час дозрівання плодів; підвищення стресостійкості (від хвороб, посухи, засолення, морозу); поліпшення засвоєння поживних речовин; підвищення цукристості або зміна кислотності; посилення аромату і кольору; стимуляція секреції латексу або смоли; і полегшення дефоліації або десикації (щоб допомогти механічному збору врожаю) і збереження. Деякі регулятори росту рослин діють як гербіциди, якщо застосовувати їх у високих концентраціях, тоді як деякі гербіциди виявляють ріст{10}}регулюючий ефект у низьких концентраціях.

Вам також може сподобатися

Послати повідомлення